Тема 2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ
Досліджуючи політологічне надбання нашої цивілізації, можна не без здивування переконатися, що за кілька тисячоліть свого існування як зорганізованої світової спільноти людство віднайшло не так уже й багато моделей політичного розвитку і форм своєї внутрішньої структурної побудови та організації.
1.1. ПОЛІТИКО-ПРАВОВА ДУМКА СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ (VI ст. до н.е. - V ст.н.е.)
На першому етапі становлення держави, коли знання про витоки держави і влади ще не були узагальнені, їхньою основною формою були політичні міфи. Наприклад, в одному з "Текстів пірамід" (2700-2400 рр. до н.е.) йдеться про те, що єгипетський фараон Непі народився від шлюбу бога сонця і смертної жінки. Таким чином, він є спадкоємцем бога. Аналогічні версії походження влади і у політичних міфах Еллади. Отже, боги були у давніх єгиптян і греків безпосередніми володарями у заснованих ними державах. Божественне походження влади зафіксоване і в "Законі Ману" (Стародавня Індія), де закріплено священність не тільки царської влади, а й усієї соціальної структури давньо індійського суспільства.
3 накопиченням знань про політичне життя суспільства міфо логічне тлумачення сутності останнього поступово раціоналізується. Цей процес знайшов своє відображення у формі зороастризму, який у VII ст. до н.е. був дуже поширений у Стародавній Персії. Згідно з цим вченням виправдовувалася практика східного деспо тизму, одноосібної влади правителя. Корисним буде і знайомство з політичними парадигмами Старо давнього Китаю.
Китайський мислитель Конфуцій (551-479 рр. до н.е.) висунув патріархально-патерналістську концепцію держави. Він трактував її як велику родину, влада імператора ("сина неба") виступала анало гом влади батька, а відносини правителів і підданих - як родинні відносини старших і молодших.
Конфуціанство заперечувало участь народу в управлінні держа вою, проте пропагувало громадянський мир і злагоду і стверджува ло, що сенс і ціль державної політики полягають у тому, щоб впро ваджувати етичні принципи вчителя у життя. Поступово воно стало впливовою політичною течією, а в II ст. до н.е. - навіть офіційною ідеологією і державною релігією.
Як противага конфуціанству виникла доктрини Мо-цзи (479-400 рр. до н.е.) вважав, що вер ховна влада мусить належати народу, а держава виникає на основі суспільного договору.
Разом з тим у китайській політичній думці виникла ідеологія легізму (IV - III ст. до н.е.). Суть цієї доктрини, полягає у відкиданні гуманності і справедливості у політиці за раху нок абсолютизації інтересів держави. (Слабкий народ - означає сильна держава. Ослаблення народу - головне завдання держа ви" - основний постулат легізму.
Прибічником правління аристократів крові ("благородних") був Фєогнід Мегарський (УІ-У ст. до н.е.), і Геракліт (VI - V ст. до н.е.), вони виступали за аристократичне правління нової знаті - власників.
Платон (427-347 рр. до н.е.) у працях "Політик", "Держава", "Закони" (147) та Арістотелем (384-322 рр.до н.е.) - "Політика", "Велика етика", "Афінська політія". Зібрали величезну кількість даних про конституційний лад грецьких держав-полісів.
Піддаючи критиці крайню демократію, де верховна влада, нале жить демосу, а не закону, Арістотель виявив себе прихильником цензової демократії, що мала б поєднуватися на примиренні бага тих і бідних і пануванні законів.
Найкращою формою держави Арістотель вважав "політію", яка мусить об'єднати у собі переваги олігархії і демократії. "Політія" - "середня" форма держави, в якій панує "середній" клас та поміркованість, а по суті - ідеологія центризму.
Феномен полісу, який виник у VIII - VII ст. до н.е., пов'язують з широким вжитком писаних законів і рівності гро мадян полісу перед законом, що стало підставою, зокрема, для грецької демократії.
Принцип республіканізму, що й нині досить поширений у полі тичній практиці сучасного світу, полягав у виборності всіх посад, звітності посадових осіб та обмеженості їх перебування біля влади, а також використання с...
